Звільнення територій чи оборона: дилема ЗСУ на початку літа

Новобахмутівка, Новомихайлівка, Богданівка, Очеретине - назви цих та інших невеликих населених пунктів на сході України, куди за останні тижні вже просунулися або на які ще готуються наступати російські війська, нечасто потрапляють в світові газетні заголовки. Усі ці села не мають такої стратегічної ваги, як вже втрачені Бахмут чи Авдіївка, або ж розташований на вигідних для оборони пагорбах Часів Яр. Туди російська армія завзято намагається пробитися, щоби, як вважають в українському командуванні, заволодіти містом до "сакральної" для Кремля дати 9 травня.

Згідно з квітневим аналізом вашингтонського Інституту вивчення війни (ISW), з початку цього року російські війська вже "захопили понад 360 квадратних кілометрів - територію розміром з Детройт" - найбільшого міста американського штату Мічиган. Таке порівняння, мабуть, невипадкове - адже Детройт - це ще й відомий центр індустрії. Подібну славу до російської війни мав і Донбас.

Наскільки реалістично для Збройних Сил України відвоювати території, і чи достатньо для цього буде останніх пакетів допомоги від США, ЄС і Великої Британії?

Читайте також: Пентагон: Частина озброєння надійде в Україну вже найближчими днями

Загроза для України з кількох напрямків фронту

Минулого літа українські військові та деякі оглядачі були сповнені оптимізму щодо перспектив контрнаступу ЗСУ. Проте у підсумку "Україна не досягла бажаних результатів", визнав 1 грудня президент Володимир Зеленський. Ще з осені 2023 року поєднання високих українських втрат і браку боєприпасів, який посилився на тлі призупинення американської допомоги, дозволило російським військам перехопити ініціативу та повернутися до наступу. Просуваючись поступово і не рахуючись з втратами, вони досягли обмежених, але відчутних територіальних завоювань, змусивши Україну відступати, а також завдаючи з повітря серйозної шкоди інфраструктурі.

"Без артилерійських боєприпасів будь-який фронт приречений на поразку…Втрати зростатимуть через неможливість адекватно відповісти вогнем", - поділився думками у бесіді з DW на умовах анонімності командир одного з українських артилерійських підрозділів. Оцінка військовим розвитку ситуації є похмурою. "Якоїсь миті, - каже офіцер, - ми опинимося в стані, коли вже ніхто не зможе захистити фронт - усі або мертві, або поранені". Результатом може стати "втрата позицій і крах фронту", попереджає він.

Російська ж армія далі завдає ударів по українських позиціях, не шкодуючи боєприпасів, авіабомб, дронів та ракет. За деякими експертними оцінками, дисбаланс снарядів становить 10:1. Міністр оборони ФРН Борис Пісторіус (Boris Pistorius) цього тижня заявив, що військово-промисловий комплекс РФ виробляє зброю та боєприпаси у кількості, яка навіть перевищує фронтові потреби. "Значна частина або частина того, що виробляється, більше не йде на фронт, а потрапляє на склади", - сказав він.

За даними журналу Foreign Policy, американські та європейські заводи з виробництва снарядів "тільки починають працювати з подвоєною віддачею", щоби забезпечити ЗСУ, зокрема, потрібними для оборони касетними боєприпасами, тоді як Росія планує у 2024 році виробити 3,5 мільйона снарядів, а до кінця року, можливо, збільшить виробництво до 4,5 мільйона, йдеться у матеріалі. Отже, у порівнянні це може перевищити кількість обіцяних від ЄС 1,1 мільйона снарядів та чеську ініціативу із закупівлі снарядів для України обсягом у приблизно один мільйон.

Читайте також: Британія анонсувала виділення Україні свого "найбільшого пакета допомоги"

Лише "тимчасове полегшення" після рішення США про допомогу

Що може протиставити цьому Україна? Відповідаючи на це питання в інтерв'ю російськомовному подкасту DW "Геофактор", дослідник еволюції та майбутнього воєнних конфліктів при лондонському Міжнародному інституті стратегічних досліджень (IISS) Франц-Штефан Ґаді (Franz-Stefan Gady), припустив, що Україна протягом наступних 12 місяців матиме достатньо сил лише для підтримання оборонної стратегії.

Ґаді, який недавно завершив дослідження співвідношення використання боєприпасів на фронті в Україні, прогнозує, що проблеми Києва далі посиляться нестачею особового складу ЗСУ. Техніка та ударні системи "не вирішать проблему найгострішого браку - людського ресурсу, солдатів. Україна все ще потерпає від серйозного дефіциту солдатів і пакет США не зможе полегшити цю проблему", - вважає дослідник.

На потенційну небезпеку неукомплектованості особового складу звертає увагу й офіцер служби генштабу австрійської армії та голова одного з відділів Військової академії у Відні Маркус Райснер (Markus Reisner). Стримуючи штурми росіян, Україна вже розгорнула майже всі свої бойові резерви. "Тож ресурсів уже немає, і може настати момент прориву", - сказав Райснер у коментарі німецькому новинному телеканалу n-tv.

Аналітики Інституту світової економіки (IfW) з Кіля на півночі Німеччини, які ведуть постійний моніторинг західної допомоги Києву, також прогнозують, що ухвалених пакетів допомоги, зокрема й від США на рекордну суму у майже 61 мільярд доларів, буде недостатньо для нових наступальних операцій ЗСУ. "Це вкрай необхідна підтримка, але в загальному плані вона не змінює правила гри і забезпечить лише тимчасове полегшення", - коментує керівник підрозділу Ukraine Support Tracker Крістоф Требеш (Christoph Trebesch).

З наявними в України ресурсами, скептично на змогу ЗСУ відбити у найближчій перспективі захоплені території дивиться відставний полковник, у минулому командувач британськими силами в Афганістані Річард Кемп. За його оцінками, "хоча нові пакети допомоги допоможуть стримати (наступ РФ - Ред.), вони не дозволять Україні перехопити ініціативу та повернутися до наступу", - подає його аналіз газета The Daily Telegraph.

Скепсис Кемпа зумовлений також і тим, що "втомлена війною Україна просто не має достатньо військ і після понад двох років важких боїв, схоже, не дуже бажає розпочинати велику мобілізацію, якої потребує". ЗСУ, за його оцінками, мають не більше шести місяців для того, щоби спробувати досягти прориву. 

"Зрозуміло, що теорія перемоги Росії на даному етапі полягає в тому, щоб пересидіти західну допомогу Україні та використовувати свою перевагу в чисельності: у них більше живої сили, їхня оборонна промислова база також перевершує українську, - сказала в інтерв'ю подкасту DW "Геофактор" наукова співробітниця вашингтонського Stimson Center Келлі Ґріко. - По суті, їхня ідея полягає в тому, щоб пересилити Україну й зрештою виграти війну на виснаження".

Читайте також: Зеленський розповів, чого очікує від "Рамштайну" 26 квітня

Надія на ATACMS та F-16

Утім, не всі опитані DW оглядачі змальовують свої прогнози лише у сіро-чорних тонах. З надходженням всієї номенклатури обіцяної підтримки, включно з літаками F-16 та далекобійними ракетами ATACMS, ЗСУ далі матимуть всі шанси переломити ситуацію, вважає старший науковий співробітник Королівського коледжу в Лондоні Майк Мартін. Таким переломним моментом, каже він, орієнтовно улітку, може стати комплексний координований удар із застосуванням ракет ATACMS та Storm Shadow по Кримському мосту. Руйнування незаконно спорудженої конструкції "стане для Росії великим символічним ударом", каже експерт: "А символізм і психологічний фактор відіграють велику роль у війні".

Останній американський пакет допомоги - це, фактично, кредит часу не лише для України, але й для Європи, сказав DW керівник Центру безпеки та оборони Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP) Крістіан Меллінґ (Christian Mölling). "Американці виграли для нас час, далі повинна піти допомога з Європи".

Складнощі й проблеми, які накопичилися за останні пів року в очікуванні американської допомоги, Україна та західні партнери обговорять на черговій зустрічі контактної групи в форматі "Рамштайн" 26 квітня.